Хостели: держава в особі районних адміністрацій перешкоджає підприємницькій діяльності

Хостели: держава в особі районних адміністрацій перешкоджає підприємницькій діяльності

В кінці літа 2017 року, так звані «ХОСТЕЛИ» почали масово отримувати позовні заяви про припинення використання жилих приміщень не за цільовим призначенням, а саме влаштування в них ХОСТЕЛІВ. Ці справи розглядаються в районних судах за правилами цивільного судочинства. Суть позовних вимог полягала в тому, що згідно Житлового кодексу, в квартирі повинні мешкати члени однієї родини.

Співпозивачами у цих справах виступають районні адміністрації та керуючі компанії з обслуговування житлового фонду. До позовної заяви був доданий акт з підписами великої кількості районних чиновників різного рівня. Складання цього акту супроводжувалось цілою делегацією журналістів, зрозуміло з камерами, та районних депутатів.

Зафіксували наявність великої кількості ліжок та прозвали це «ХОСТЕЛ».

Крім того в позові вказується, що мешканці будинку неодноразово скаржились на мешканців ХОСТЕЛУ.

Необхідно зазначити, що до нас звернувся досить законослухняний клієнт, що, на нашу думку, допомогло нам у позитивному вирішенні справи.

Власник квартири був зареєстрований як приватний підприємець з видом діяльності – здача приміщень в оренду. При цьому на момент розгляду справи в нього був сплачений єдиний податок.

Не дивлячись на те, що цивільне законодавство не зобов’язує відповідача подавати заперечення, а тільки надає йому право це зробити, на нашу думку, в даній категорії справ, подача письмових заперечень є бажаною.

Наша лінія захисту полягала в наступному

  1. Законодавство України не містить такого терміну, як «хостел», тому це поняття не може використовуватись а ні в позові, а ні в судовій справі в цілому.
  2. Одним з ключових принципів законодавства України стосовно фізичних осіб є «Дозволено все, що не заборонено». Жоден з нормативно-правових актів не містить заборону використання «хостелів», тобто це ДОЗВОЛЕНО. Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
  3. Одним із найважливіших принципів, передбачених основним законом України – Конституцією є непорушність права власності.

Одним з важливим аспектів застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Якщо звернутися до українського законодавства, то право власності визначається через класичну формулу: власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом. А оскільки закон є продуктом передусім державної діяльності, можна тлумачити цей принцип як можливість використання майна на свій розсуд у межах, передбачених державою.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об’єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влад, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність» закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, які можуть виникнути в зв’язку із застосуванням закону.

Розглядаючи питання захисту права особи на мирне володіння майном, необхідно згадати позицію Європейського суду, за якою «позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим тільки якщо доведена, крім іншого, наявність «інтересів суспільства» та «умов, передбачених законом». Більше того, будь-яке втручання у володіння майном повинно задовольняти принцип пропорційності. Як Суд неодноразово зазначав, повинен бути встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда.

Посилання позивачів на положення ст. 383 ЦК України, в якій йдеться про те, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, на нашу думку тлумачиться ними не вірно, оскільки зазначена норма забороняє використання квартири лише для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Конституції України та п. 5 ст. 319 ЦК України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Тобто, закон зобов’язує використовувати власність такими способами, при яких не будуть порушуватись права інших осіб співвласників в тому числі.

  1. Розпорядження районної адміністрації, яким заборонено використання житлового фонду для виробничої діяльності, не забороняє влаштування ХОСТЕЛІВ.

І головне, будь-яке розпорядження є нічим іншим як підзаконним нормативним актом по відношенню до Конституції та не може суперечити їй та її принципу забезпечення права власності громадян.

  1. Нами був направлений адвокатський запит у районне управління поліції про наявність скарг від мешканців будинку, де мешкає відповідач.

Хоч і з порушенням строків, але ми отримали відповідь, що жодних скарг на відповідача не надходило.

Зрозуміло, що якщо б такі скарги мали місце наша лінія захисту була іншою.

Тобто позивачами не доведено, що використання ХОСТЕЛУ порушує права та інтереси інших мешканців вказаного будинку.

А згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що діями відповідача порушуються права позивача або інших осіб.

Таким чином, позивачами не доведено, що належна відповідачу на праві власності квартира використовується ним не за цільовим призначенням, та її використання порушує права та інтереси інших мешканців вказаного будинку.

На останнє судове засідання представники держадміністрації принесли ще один акт, про наявність ХОСТЕЛУ в квартирі відповідача.

На акті окрім підписів позивачів були підписи двох сусідів, які підтверджували наявність хостелу.

При цьому, як з’ясувалось, у самій квартирі вони не були, оскільки їх туди ніхто не пускав, тож викладені обставини в акті, були ні чим іншим, як припущеннями, а пояснення свідків (сусідів) мають підтверджуватись у судовому засіданні.

Зрозуміло, якщо власник квартири, який влаштував ХОСТЕЛ, не з’являється у судові засідання, не подає заперечень, не зареєстрований як платник податків, або має інший вид діяльності, а головне, якщо мають місце скарги від мешканців будинку – вірогідність отримання позитивного рішення для власника квартири-хостелу досить не велика та суд, скоріш за все, задовольнить позов адміністрації.

Але, якщо в судовому засіданні, відповідачем доведена відсутність зауважень та скарг від сусідів, якщо власник квартири- відповідач веде законну підприємницьку діяльність, задоволення такого позову є нічим іншим, як перешкоджанням законній підприємницькій діяльності.

Крім того, позивачі у позовній заяві чітко не зазначали, які саме та як саме порушені їх права та інтереси.

Тож власникам ХОСТЕЛІВ необхідно привести у відповідність свою діяльність до вимог діючого законодавства та пильно слідкувати за змінами у законодавстві України, особливо житловому, щодо заборони використання ХОСТЕЛІВ у житлових будинках.

Автор: Аронович Фелікс